До Дня єднання

До Дня єднання

Та не однаково мені, як далі жити, 

Моя земля — це скарб моїх батьків,

Які навчили понад все її любити,

І та любов — це спадок всіх віків. 

 

В нас все своє, не треба нам чужого, 

Що маєм — наше, і не маєм нарікань.

 Ні в кого зовсім ми не просимо нічого, 

Тож не пробачим зайвих зазіхань. 

 

В серцях нескорених є віра, як граніт, 

Тверда в своїх благих переконаннях. 

Єднання нації вже піднялось в зеніт, 

Зачувши хижий дух у запитаннях. 

 

Ми — уособлення державності країна, 

У назві тій для нас заховане святе. 

Тож хто за що — не знаю, ми — за Україну, 

Лихий думками лиш би зрозумів оте…

 

© Сергій Ущапівський

16.02.2022